Видатні випускники Артільської школи

 

Шевченко Василь Пилипович , 1912 року народження. Закінчив Артільську семи

річну школу, Артільську професійно – технічну школу. З 1937 року навчається в Московському інституті журналістики. З 1939  по 1940 р.р.- учасник бойових дій на радянсько – фінському фронті. У 1940році навчання у школі військової розвідки м. Харкова. Вроки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 роківслужив на офіцерських посадах в званні підполковника. Остання посада в діючий армії – заступник начальника контррозвідки «Смерш» 179 стрілецької дивізії.

За зразкове виконання завдань командування нагороджений:

–       орденом Бойового Червоного Прапора;

–       орденом Червоної зірки;

–       медаллю «За бойові заслуги».

Після закінчення війни, до виходу на пенсію працював в органах КДБ м.Харкова.

 

 

Карась Андрій Григорович – 1918 року народження.Навчався в Артільській семирічній школі в період з 1924 по 1930 роки. У 1936 році закінчив Лозівський педагогічний технікум і добровольцем пішов служити в Червону Армію. Закінчив у 1938  Одеське артилерійське військове училище в званні лейтенанта артилерії.

З 1941 року старший лейтенант Карась А.Г. в діючій армії обороняв Москву. З 1943 року майор Карась командує 40-м полком Гвардійських  мінометних дивізіонів (катюш). Полк під його командуванням пройшов до Праги. У 1946 році вступив на навчання ,а у 1951 році закінчив Московську артилерійську академію ім.. Ф.Дзержинського. По завершенню навчання в академії продовжує виконувати відповідальні завдання командування Радянської Армії, несучи службу в ракетних військах стратегічного призначення.                            13 років – начальник відділу Головного Управління Міністерства оборони СРСР, Лауреат Державної премії СРСР,генерал – полковник, організатор освоєння космічного простору.Карась А.Г.( другий ліворуч) у складі урядової комісії на стартовому майданчику космодрому Байконур.

Нагороджений орденами і медалями СРСР та медалями інших держав :

–       орден  Леніна – 2;

–       орден Бойового Червоного Прапора – 2;

–       орден Червоної Зірки – 2;

–       орден Вітчизняної війни I ступеня;

–       орден Вітчизняної війни II ступеня;

–       орден Олександра Невського;

–       13 медалей Радянського союзу;

–       6 медалей / Болгарії, Чехії, Німеччини,Монголії/.

 


Плахтій Олексій Лук»янович
– 1923 року народження. Закінчив Артільську семирічну школу . Панютинське залізничне училище. Мобілізований на фронт 09.02.1942 року. В цей же день одержав бойове хрещення при обороні м. Лозова. Бойовий шлях проліг від м. Лозова до країн Західної Європи. Форсував річки: Дніпро,Одер, Віслу, Ельбу. Одержав поранення на Сандомирському плацдармі.

 

1945 рік – Чехословатчина.

 За форсування річок Вісли і Одер нагороджений орденами:

–       орден Слави III ступеня;

–       орден Слави II ступеня. Закінчив війну в званні- старший сержант.

Після війни працював головою і агрономом колгоспу, головою Артільної сільської ради.

                               

 

 

Бутенко Володимир Денисович – 1902 року народження. Закінчив Артільську початкову школу.  30.06.1941 року на захист Вітчизни. Спочатку займався евакуацією громадського поголів»я худоби а потім продовжив службу в діючій армії.

Двічи поранений, закінчив війну в званні сержанта. Нагороджений:

–       орден Слави III ступеня – 1943 рік;

–       орден Червоної Зірки – 1944 рік;

–       орден Слави II ступеня – 1944 рік;

–       медаль «За відвагу» – 1945рік.

Демобілізований 12.12.1945 року.

До виходу на пенсію працював бригадиром, завідуючим тваринницькою фермою.

 

 

Стомін Володимир Герасимович – 1922 року народження. У 1938 році закінчив Артільську семирічну школу. Потім в м. Лозова робітфак, звідки у 1940 році був призваний на дійсну службу в Червону Армію і направлений на навчання до військової школи по підготовці офіцерського складу.

В роки війни воював у танкових військах. Нагороджений:

–       орденом Вітчизняної війни II ступеня;

–       орденом Червоної зірки;

–       орденом Червоної зірки;

–       орденом Олександра Невського.

.      18 жовтня 1944 року.В повоєнний час закінчив Московську

академію бронетанкових військ ім.М.Фрунзе і працював викладачем цієї академії. Військове звання – полковник.

 

Корнієнко Михайло Миколайович – 1920 року народження.

Випускник Артільської семирічної школи. Працював у колгоспі. З вересня місяця 1940 року на дійсній військовій службі у прикордонних військах Червоної Армії.

В роки війни – солдат II Білоруського фронту. Учасник бойових дій при звільненні Мінська, Кенігсберга, форсував Одер, штурмував Берлін. Нагороджений:

–       медаль « За відвагу»;

–       медаль « За відвагу»;

–       медаль «За бойові заслуги»;

–       орден «Вітчизняної війни II ступеня»;

Після закінчення війни працює в колгоспі на посаді бригадира. За сумлінну працю, визначні досягнення в сільському господарстві нагороджений орденом Жовтневої Революції.

 

  Кучеренко Олександр Кузьмич – 1948 року народження. У 1963 році закінчив Артільську восьмирічну школі, у 1966 році Лозівську СШ№10, у 1971 році Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут. По направленню працює в Казахстані, проходить дійсну службу в лавах Радянської Армії.

З грудня 1972 року по травень 1974 року – майстер «Машбуду» тресту «Дніпровськпромбуд» м. Дніпропетровська.

1974-1976р.р. –секретар комітету комсомолу цього ж тресту, звідки був переведений в апарат обкому комсомолу. Командир обласного штабу студентських загонів Дніпропетровської області, учасник будівництва БАМу, освоєння Нечорнозем»я. Нагороджений відзнаками ЦК ВЛКСМ.

З 1980 по 1982 роки головний диспетчер тресту «Дніпровськпромбуд». З березня 1982 року – заступник генерального директора об»єднання «Дніпровбудіндустрія».

З 1986 року – заступник генерального директора з капітального будівництва Нижньодніпровського трубопрокатного заводу. Указом Президента України від 19 липня1996 року Кучеренку О.К. присвоєно звання «Заслужений будівельник України».

 

Ванін Віктор Антонович – 1952  року народження. Закінчив Артільську восьмирічну школу у 1967 році. Закінчив механіко- математичний факультет Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за спеціальністю «Прикладна математика» у 1978 році.

Кандидатську дисертацію за спеціальністю «Турбомашинобудування» захистив у 1984 році.

Докторську дисертацію за спеціальністю «Математичне моделювання та обчислювальні методи» захистив у 2005 році.

У 1997-2002 роках обіймав посаду завідувача кафедри вищої математики в Харківському інституті льотчиків.

З 2005 року працює професором на кафедрі вищої математики Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» і за сумісництвом на кафедрах математичного профілю в Національному аерокосмічному університеті імені М.Є.Жуковського «Харківський авіаційний інститут» і Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна.

Автор 85-ти наукових статей та одного підручника. Учасник наукових конференцій регіонального і міжнародного рівня. Коло наукових інтересів: теоретична і прикладна механіка, гідро – та аеродинаміка, електродинаміка, теорія коливань, математична фізика, обчислювальна математика.

 

Запись опубликована в рубрике Школа. Добавьте в закладки постоянную ссылку.